Иже во всем мире мученик Твоих, яко багряницею и виссом кровьми Церковь Твоя украсившися, теми вопиет Ти Христе Боже: людем Твоим щедроты Твоя низпосли, мир жительству Твоему даруй, и душам нашим велию милость.
тропарь Всем Святым

Мученики Хозевітські

Відомі також як преподобні Іоанн, Сергій, Патрикій та інші в обителі святого Сави убієнні.

У VIII столітті околиці Єрусалиму піддавалися частим нападам сарацинів. Був зруйнований і прийшов в запустіння монастир святого Харитона. Двічі сарацини намагалися розграбувати Лавру преподобного Сави Освяченого, але Промислу Божого зберігав обитель. Лаврські ченці могли сховатися від варварських набігів в Єрусалимі, але вони вирішили не покидати того місця, де рятувалися багато років.

Наприкінці Великого посту на тижні перед Вербною неділею, 13 березня, сарацини увірвалися в монастир і зажадали віддати їм всі цінності. Отримавши від ченців відповідь, що в монастирі немає нічого, крім мізерних запасів їжі і старої одягу, сарацини стали стріляти в насельників з луків. Тринадцять людей було убито і багато поранено, палали чернечі Келлі. Сарацини мали намір підпалити і монастирську церкву, але, побачивши вдалині безліч людей, вирішили, що це війська, послані з Єрусалиму. Сарацини поспішили вийти, несучи з собою те небагато що, що їм вдалося награбувати. Після втечі ворога батько Хома, вправний лікар, став надавати допомогу що залишилися в живих.

У Великий четвер 20 березня сарацини в ще більшій кількості знову напали на Лавру і стали винищувати ченців. , Що залишилися в живих були зігнані до церкви, щоб під тортурами дізнатися від них, де заховані скарби. Обитель була оточена, щоб ніхто не міг врятуватися втечею. Варвари схопили святого Іоанна, зовсім ще юного ченця, колишнього піклувальником мандрівників. Його жорстоко катували, потім перерізали на ногах і руках сухожилля і стягнули за ноги по каменях з гори, здерти шкіру зі спини мученика.

Зберігач церковних судин, преподобний Сергій, приховав священну начиння і намагався втекти, але був схоплений і обезголовлений. Кільком ченцям все-таки вдалося втекти поза обителі, в печері, але це помітив що знаходився на горі страж і наказав всім вийти. Всередині печери преподобний Патрикій пошепки сказав братам, хто був із ним в печері: «Не бійтеся, я один за вас вийду і помру, ви ж сидите і мовчите». Сарацинів запитав, чи є ще хто-небудь у печері, і преподобний відповів, що він був один. Його відвели в Лаврську церкву, де залишилися в живих очікували своєї долі. Сарацини зажадали з них викуп в 4000 златніц та святі. Ченці не могли дати такого викупу. Тоді їх перевели в печеру преподобного Сави, що знаходилася в огорожі монастиря, і перед входом до печери розвели багаття, в який підкидали гній, щоб ув'язнені задихнулися від отруйного диму. У печері загинуло 18 осіб, у тому числі і преподобні Іоанн і Патрикій. Що залишилися в живих сарацини продовжували катувати, однак, нічого не добившись від них, залишили монастир.

Пізно вночі у Велику п'ятницю ховалися в горах ченці повернулися до Лаври, віднесли тіла вбитих преподобних отців до церкви і в печалі поховали їх там.

Варвари, які грабували Лавру, були покарані Богом. Вони стали жертвою раптової хвороби, і всі до одного загинули, а тіла їх стали здобиччю диких звірів.